Безмежна сила книги. Без неї людина сліпа, адже з дитячих літ книжка допомагає зрозуміти світ, що нас оточує, вона розповідає нам про історію рідного краю, звичаї, традиції… Книга – мудрий друг і порадник. В ній зібрана мудрість усього людства, яка передавалася із покоління в покоління і дійшла до наших днів. Саме про книгу йшла мова під час екскурсії в бібліотеку учнів 2-Б класу ЗОШ №1. Подолавши чималий шлях, діти вперше завітали в чарівну оселю книги. Допитливі малята уважно слухали розповідь провідного бібліотекаря Марію Андрусяк про бібліотеку та її «жителів» – книжки. Діти дізнались,що означає слово «бібліотека», коли з’явилися перша паперова та перша друкована книги, а нові терміни «абонемент», «читальна зала», «стелаж», «формуляр» поповнили словарний запас другокласників. Перше знайомство з бібліотекою для дітвори було незвичайним, загадковим і казковим. Цікавим доповненням екскурсії стала лялькова вистава «Казка в гості поспішає», діти зустрілись з казковими героями Во
Урок-реквієм "Роки ті чорні...Голод...Голод..." розпочався в районній бібліотеці для дітей ім. Ірини Яцури з учнями I курсу Надвірнянського фізико-математичного ліцею (організатор - класний керівник Качала Людмила Віталівна та працівники бібліотеки для дітей) розповіддю про історію лиха , коли люди гинуть від голоду, особливого голоду, який створили навмисно. Нашу Україну називали "житницею Європи". Хіба можна уявити,що народ - хлібороб помирає від голоду? Саме про такі часи повела розмову бібліотекар-бібліограф Алла Іващенко. Ведучі учні Болехан Павло та Дереш Яна розповідали про ці страшні часи 1932-33 років, як зникав хліб і люди залишались без зернини. Про штучний голодомор, як один із найжахливіших способів нищення народу свідчать спогади зібрані в книгах про цю страшну трагедію, представлених на книжковій виставці "Печаль моєї Вкраїни". Про Голодомор на Україні 1932-33 рр. читачі подивились відіофільм "Біле по-чорному". А ще вони читали вірші про ці страшні події. Активними читцями були Бариляк Назар, Суходольська Людмила, Струк Аліна, Риндич Юлія. Хвилиною мовчання з свічками в руках та сумом на очах діти вшанували пам'ять померших від голоду 85 років назад. Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією. Нині доля Батьківщини в руках молодого покоління і щоб вони не ходили по колу, аби трагедія народу не повторилась необхідно, щоб їх руки були міцними, надійними, голови - світлими, а серця благородними.
Коментарі
Дописати коментар